Прибережна захисна смуга – як об’єкт природоохоронного значення
Так історично склалося, що територію нашої новоствореної громади перетинають з півночі на південь невеликі річки: Мурафа, Русава, Марківка та Вільшанка, які впадають в річку Дністер. Річка Дністер протікає по південно-західному кордоні територіальної громади і відноситься до гірських річок із швидкою течією (6 км/год) і періодичним коливанням рівня води. Ширина річки Дністер 100—200 м.
У сучасних умовах, коли людина все активніше втручається в природні процеси, раціональне використання та охорона земель є однією з найголовніших та найактуальніших проблем.
З метою охорони поверхневих водних об’єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги (ПЗС).
Прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.
Чинним законодавством України встановлений правовий режим використання прибережних захисних смуг. Зокрема, використання даних об'єктів земельних ресурсів регулюється положеннями Земельного кодексу України та Водного кодексу України, а також Кодексу України про надра, законів України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про охорону земель", "Про землеустрій", "Про державний контроль за використанням та охороною земель", "Про екологічну мережу України", "Про природно-заповідний фонд України" та іншими нормативно-правовими актами тощо. Вказані законодавчі акти визначають поняття прибережних захисних смуг та порядок їх використання.
Прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:
для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів – 25 метрів;
для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари – 50 метрів;
для великих річок, водосховищ на них та озер – 100 метрів.
Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.
У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.
У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється:
розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво;
зберігання та застосування пестицидів і добрив;
влаштування літніх таборів для худоби;
будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;
миття та обслуговування транспортних засобів і техніки;
влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо (ст.89 ВКУ).
Об’єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Непридатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.
Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності і можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених законодавством.
Згідно ст. 59 Земельного кодексу України та ст. 85 Водного кодексу України землі водного фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування:
- державним водогосподарським організаціям для догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами, а також ведення аквакультури тощо;
- державним підприємствам для розміщення та догляду за державними об'єктами портової інфраструктури;
- державним рибогосподарським підприємствам, установам і організаціям для ведення аквакультури.
Разом з тим вищезазначеними нормами закону встановлено, що підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг для:
- сінокосіння;
- рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури);
- культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей;
- проведення науково-дослідних робіт;
- догляду, розміщення та обслуговування об’єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо.
Останнім часом набула актуальності проблема розорювання прибережних захисних смуг, які сягають урізу води. Така діяльність несумлінних агровиробників зазвичай призводить до погіршення стану водойм та річок.
Розорювання прибережних захисних смуг неприпустиме та окрім шкідливих наслідків для водних об'єктів й екології, тягне за собою відповідальність перед українським законодавством.
В залежності від тяжкості та характеру правопорушення чинним законодавством передбачено:
- кримінальну відповідальність - ст. 236 Кримінального кодексу України (ККУ) «Порушення правил екологічної безпеки», ст.239 ККУ «Забруднення або псування земель», ст. 239-2 ККУ «Незаконне заволодіння землями водного фонду в особливо великих розмірах», ст. 252 ККУ «Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду». Санкція статей Кримінального кодексу України передбачає відповідальність аж до позбавлення волі строком на десять років в залежності від виду правопорушення;
- адміністративну відповідальність - ст.53 Кодексу України «Про адміністративні правопорушення» - «Порушення правил використання земель. Адміністративна-правова відповідальність наступає відповідно до рішення компетентного контролюючого органу і передбачає накладення штрафу;
- цивільно-правову відповідальність. Цивільно-правова відповідальність наступає при заподіянні шкоди (збитків) завданої внаслідок порушення вимог законодавства.
Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої Постановою КМУ № 963 від 25.07.2007 року передбачено механізм нарахування збитків за розорювання прибережної захисної смуги.
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
