Йдуть у засвіти найкращі …
Сьогодні в останню путь Ямпільщина провела захисника України ВІТИНСЬКОГО РУСЛАНА ОЛЕКСАНДРОВИЧА 14.04.1983 р.н., з села Цекинівка.
Знову у скорботі вся Ямпільська громада. Кожен загиблий воїн – це біль кожного з нас. Війна забирає справжніх, мужніх та безстрашних.
Обірвалось життя молодшого сержанта Вітинського Руслана 4 вересня поблизу села Новогригорівки Миколаївської області від осколкового поранення грудної клітини під час артилерійського вогню, коли він витягав поранених – «трьохсотих». Рятуючи чужі життя – віддав своє.
Палкий патріот, Руслан, ще у 2020 році підписав контракт для участі в антитерористичній операції на сході України. На початку повномасштабної війни без вагань та сумніву пішов в якості старшого бойового медика мотопіхотної роти захищати нашу землю від рашистської навали. Він був істинним Героєм – з тих, які не ховаються за чужі плечі, а свідомо ідуть на саме вістря небезпеки. Адже коли на початку війни отримав серйозне поранення ноги, міг би залишитися вдома, та знаючи, як там важко його хлопцям – не зміг їх полишити і впросився назад до побратимів на передову. Там і загинув, їх рятуючи.
Отаким безкорисливо добрим, завжди готовим прийти на допомогу запам’ятали його односельці. Народжений у багатодітній сім’ї, Руслан Олександрович знав ціну людському добру і плечу підтримки. Тому, мабуть, і обрав професію фельдшера. Дуже любив свою роботу, а люди шанували його за чуйність та професійність. Кажуть медиком був від Бога. Лікував такі хвороби, що не кожен лікар брався.
А от залікувати зранені серця його рідних людей ніщо не в змозі. Залишились згорьовані батьки, дружина, троє діток, сестра, брат, рідні та близькі. І немає таких слів, які б вгамували їхній біль.
Усім миром проводжали захисника України. Живими коридорами людської шани через Клембівку, Ямпіль, Цекинівку простяглась остання земна дорога Героя до місця його вічної обителі. Ці коридори, сплетені з людського горя, сліз, гніву і безкінечної вдячності Героям…Мабуть жодна країна світу не виплакала стільки сліз за своїми героями і не знала стільки коридорів жалоби, як наша ненька-Україна. Бо жодна країна світу не наважилась стати у протистоянні з такою безжальною і темною силою, з якою довелось боротись нашим українським захисникам. Вони – наші воїни світла, і кожен з нас готовий стати на коліна перед їхнім неоціненним подвигом.
На прощальному мітингу щирі співчуття висловили родині староста Цекинівського старостинського округу Марія Домбровська, міський голова Ямпільської громади Сергій Гаджук. Лунали слова співчуття від представників військомату, районної військової адміністрації, директора школи, односельців, священнослужителя.
Поховали українського воїна у рідній землі з військовими почестями під стрілецький залп.
Світлий, добрий спомин про Вітинського Руслана назавжди залишиться в наших серцях та спогадах.
Спочивай з Богом, дорогий ГЕРОЮ!
Нехай Всевишній дарує тобі Царство Небесне, а Україні - ПЕРЕМОГУ, спокій та мир, за які ти віддав своє життя.
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
