СИЛЬНІ ДУХОМ
В нашій країні культура людських відносин вимірюється, зокрема, поважним ставленням до осіб з інвалідністю, приділенням особливої уваги людям, які з певних причин не можуть займатись самообслуговуванням та повноцінно забезпечувати себе.
Як правило, такі люди не вимагають до себе жалю. Для них важливо лише елементарне - це можливість жити, бути в суспільстві і вміти самореалізуватися.
На обслуговуванні у Ямпільському територіальному центрі перебуває 266 осіб з інвалідністю, кожний з яких індивідуальний, зі своєю життєвою історією, зі своїми талантами та здібностями.
Цілеспрямованість, боротьба з хворобою - це основні риси взірцевої мужності наших талановитих людей, про яких хочемо розповісти.
Дячок Віктор Олексійович - наш земляк, народився в мальовничому селі Качківка. Його творчість вражає своєю індивідуальністю та цікавим змістом. Сильний духом і принциповий в багатьох питаннях поет, хоч і прикутий до ліжка, не перестає дивувати нас своїм талантом до написання віршів, які зворушують і спонукають читача думати, мріяти, радіти і плакати.
Ми живем в паралельних світах.
Я вас знаю, а ви мене – ні.
Ви ще люди, а я уже птах,
Що поєднує простір і дні.
Я існую в невидимім світі.
Я вас бачу, а ви мене – ні.
Розставляєте погляди-сіті...
Простягніть краще руку мені!
Я ваш пульс обійму своїм серцем,
Хай заб'ються вони в унісон.
Але знов це знервоване скерцо...
Не збагну: це вже смерть чи ще сон?
Бо роки пролітають, як миті,
А секунди повзуть, як віки.
Не хизуйтесь, якщо знамениті,
Тої слави – якраз на вінки.
Турчинський Олександр Борисович народився та проживає в місті Ямполі. Ще будучи школярем у нього проявився природній дар до написання віршів. Особливо виразними та проникливими є вірші про Україну, рідний край, красу Поділля. Під час служби в Армії отримав інвалідність, але любов до України, до життя є вагомим основним імпульсом та стимулом до творчих напрацювань.
Не журись, не хились,
Як у лузі червона калина,
Адже нас не журба -
Боротьба до звитяги веде.
І назад не дивись,
А натомість невтомно, невпинно
Йди, Вкраїно, вперед -
Шлях здолає лиш той, хто іде.
Україно моя!
І в щасливу, і в грізну годину
Ти завжди пам’ятай,
Що нема без надії життя.
Вірю в мудрість твою,
Вірю в мужність твою, Україно,
І ніяка Москва не указ мені
І не суддя!
І нехай на Землі
З часом зміниться все
Та незмінно будеш схожою ти
На яскраву зорю світову.
Вірю в силу твою,
Вірю в мову твою солов’їну,
І для тебе щодня
Я на білому світі живу!!
Ми можемо пишатися своїми талановитими земляками, які, не зважаючи на проблеми зі здоров’ям, що заважають їхньому повноцінному життю, демонструють велику витривалість та є мужніми людьми.
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
